Новини
В рамках проведення інформаційної кампанії «Тиждень цифрової освіти» класні керівники 5-11 класів Шелепуського ліцею ознайомили здобувачів освіти із національною платформою для розвитку цифрової грамотності «Дія.Цифрова освіта».
Ліцеїсти переглянули корисні освітні серіали та гайди «Цивільна безпека та підготовка до НС», «Про кібербулінг для підлітків», «Безпека дітей в Інтернеті», «Кібергігієна для дітей», «Правила безпеки під час воєнних дій, що можуть врятувати життя» та інші.
Живіть комфортно та щасливо завдяки цифровим навичкам!
До Вашої уваги пропонуємо корисні покликання на курси, освітні серіали та гайди від Національної онлайн-платформи для розвитку цифрової грамотності Дія.Цифрова освіта
Відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, одним із пріоритетних завдань Уряду є цифрова грамотність українців. У 2021 році розпорядженням КМУ від 03.03.2021 №167-р схвалено Концепцію розвитку цифрових компетентностей та затверджено план заходів з її реалізації.
З 05 по 11 грудня 2022 року проведено інформаційну кампанію "Тиждень цифрової освіти". Реалізовувалась вона в межах проєкту Мінцифри Дія.Цифрова освіта з метою допомогти українцям посилити цифрові навички, щоб проявляти себе у професії, швидше навчатися, легше спілкуватися, бути в безпеці онлайн.
За матеріалами листа Міністерства цифрової трансформації №1/06-6-11431 від 14.12.2022
Святий Миколаю, не хочу дарунків,
Я зовсім не хочу того, що колись -
Отих загадкових, красивих пакунків...
Я хочу, щоб мрії про інше збулись.
Закрий наше небо своїми руками,
Щоб вражі ракети не падали знов...
Щоб син повернувся скоріше до мами,
Щоб тут, в Україні, розквітла любов...
Лікуй наші рани... бо їх не злічити,
В окопи холодні неси теплоту...
І дай нам терпіння усе пережити,
Спини, якщо можеш, цю кляту війну!
Прийди до малят, що лишились без мами,
Й до тих, чий татусь не вернувся з війни...
Візьми їх в обійми святими руками,
Щоб дотик батьківський відчули вони...
Святий Миколаю, не хочу дарунків,
В нас інші бажання в ці темні часи -
Ти замість отих загадкових пакунків
Нам мир у торбині своїй принеси...
Святий Миколаю, без ламп, при свічі
Пишу Тобі лист з України вночі...
Складаю уперше не список речей,
Бо жодних не маю для нього ідей
(усе, що торік, неважливе для мене...)
Проситиму лиш, щоби стихла сирена!
Проситиму те, що до нині - ніколи:
Будь ласка, за ніч відбудуй наші школи...
А ще, якщо можеш і, звісно, не проти,
У тому будинку в підвалі навпроти
Теплом своїм трохи торкнися підлоги -
Там холодно дуже у спину і ноги...
Хоча би на день принеси мені друзів,
Отих з-за кордону, самотніх у тузі...
І з фронту за руку додому верни
Усіх ще живими, усіх до весни!
О, знаєш, і зовсім айфона не прошу,
Аби лиш зв'язок Ти приніс нам хороший...
Щоб був інтернет і вмикались новини,
Ішли щоб гудки, коли дзвонить дитина...
Обіймів, будь ласка, для ЗСУ...
Напевно, усе. От тепер я засну.
14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Це день мужніх і самовідданих людей, завдяки самопожертві яких вдалося локалізувати аварію та врятувати людство від радіаційного забруднення.
До ліквідації наслідків аварії були залучені тисячі фахівців різних професій. Отримуючи великі дози опромінення, інженери, пожежники, будівельники, шахтарі, енергетики, водії, військові, медики - усі, хто пішов тоді не тільки за наказом, а й за покликом серця, зупинили невидимого та дуже підступного ворога.
Висловлюємо велику пошану та схиляємо голови перед тими, хто віддав життя та здоров'я у боротьбі з некерованою ядерною стихією.
Бажаємо усім ліквідаторам міцного здоров'я, добробуту та довгих років життя. Ми в неоплатному боргу перед ними...
Наприкінці 1 уроку здобувачі освіти разом із вчителями вшанували загиблих ліквідаторів аварії на ЧАЕС хвилиною мовчання…
Сьогодні, 7 грудня, відзначаємо День української хустки.
"На ній і гроно, і пелюстка,
І небо, й райдуги на ній…
Мов берегиня вроди хустка
З давен у нашій стороні.
Ти – нареченим на щастя,
Ти – на добро матерям,
Вічний дарунок – хустка квітчаста
Знана стежкам і вітрам.
Веселі ви чи сумовиті,
На схилах Ворскли чи Дінця –
Нема таких жінок у світі,
Котрим вона не до лиця".
6 грудня відзначаємо День Збройних Cил України.
Вітаємо всіх військовослужбовців зі святом. Ви - наші захисники, опора держави. Спокій наших домівок, спокій близьких — у ваших надійних, сильних руках. Прийміть вітання з найкращими побажаннями: добра, миру, ПЕРЕМОГИ!
День Збройних Cил України — це свято на честь тих, хто нині захищає нашу Україну. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу та звитязі яких, ми можемо почуватися у безпеці.
З нагоди свята у Шелепуському ліцеї було проведено конкурс дитячих малюнків.
Традиційно 1 грудня увесь світ відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом та толерантності з ВІЛ-інфікованими людьми.
За останні роки розповсюдження ВІЛ-інфекції серед підлітків та молоді набуло характеру епідемії. Більшість молодих людей вважають, що ця проблема – це щось далеке, що вона їх не стосується і не буде стосуватися в майбутньому. Факти доводять протилежне – кожного року фіксують все більше випадків захворювань на СНІД. Незважаючи на успіхи медицини, ВІЛ/СНІД все ще залишається невиліковною хворобою.
У Шелепуському ліцеї головою комітету ліцеїстів Гудзенко Ілоною було проведено онлайн-зустріч зі здобувачами освіти з метою формування знань про ВІЛ та шляхи його передачі. Також здобувачі освіти ознайомились з правилами уникнення ризику захворювання.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом служить нагадуванням про необхідність зупинити поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та виховати толерантне ставлення до ВІЛ-позитивних людей у суспільстві.
Безумовно, СНІД – це трагедія для всієї людської спільноти. У суспільстві ми повинні з особливим співчуттям і підтримкою ставитися до людей з ВІЛ, адже найчастіше вони відчувають себе самотніми у боротьбі зі страшною недугою.
У МОН розглядали два варіанти вступної кампанії: за результатами традиційного ЗНО або оновленого варіанта національного мультипредметного тесту.
З міркувань безпеки та через складності логістики проведення ЗНО у традиційному форматі не є можливим. Тому Міністерство як альтернативу розглядає проведення у 2023 році удосконаленого НМТ.
Нині МОН ініціювало підготовку спеціального законопроєкту, який дозволить проводити НМТ у 2023 році. Деталі будуть оприлюднені у відповідному Порядку прийому, який затвердить МОН після ухвалення закону Верховною Радою.
Пам'ятники жертвам Голодомору в Україні 1932–1933 років встановлені у багатьох містах і селах України, а також за кордоном.
Село Шелепухи не є виключенням. У ньому також встановлений знак пам'яті жертвам Голодомору.
Від імені жителів Софіївського старостинського округу, дякуємо педагогу-організатору Юрко Оксані Володимирівні, вчителю предмету "Захист України" Теслі Володимиру Володимировичу, учениці 11 класу Гудзенко Ілоні та учениці 10 класу Оніщенко Світлані, які у рамках заходів вшанування жертв Голодомору, впорядкували пам'ятний знак, встановлений у селі Шелепухи.
Сьогодні, 26 листопада 2022 року, Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
В умовах повномасштабної війни, яку розв'язала росія проти України, один із способів вшанувати пам’ять замордованих голодом – долучитися до загальнонаціональної акції «Запали свічку», метою якої є закликати українців і людей по всьому світу засвітити вогник у вікні кожного дому як символ скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди більше ніколи і ніде не повторювалися.
26 листопада, о 16:00, долучіться до Загальнонаціональної хвилини мовчання.
20 листопада в усьому світі щорічно відзначають Всесвітній день дитини. Це день світового братерства і взаєморозуміння дітей, день підтримки діяльності, спрямованої на забезпечення благополуччя дітей в усьому світі.
Учні початкових класів Шелепуського ліцею взяли участь у фоточеленджі "Моя улюблена іграшка", метою якого є допомогти дитині впоратися зі стресом під час війни, адже іграшки дозволяють дитині переключитися з наявної "тривожної" ситуації на вигадану "спокійну".
Запрошуємо здобувачів освіти 9-11 класів стати учасниками всеукраїнського проєкту із профорієнтації та побудови кар’єри «Обери професію своєї мрії».
Основна мета проєкту – у найкоротший термін побудувати ефективну профорієнтаційну систему, яка з’єднає сферу освіти з реальним ринком праці для підготовки висококваліфікованих кадрів та не поступатиметься найкращим міжнародним аналогам.
16 листопада у всьому світі відзначається Міжнародний день толерантності.
Його запровадили у 1995 році за рішенням Генеральної асамблеї ООН.
Саме цього дня ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У Декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри!
Юрко Оксана Володимирівна, педагог-організатор Шелепуського ліцею, провела годину спілкування, на якій презентувала інформацію на тему толерантності.
"Чи навчилися ми бути толерантними?
Люди створені у світі різнобарвними,
Білі, чорні, жовті і мулати,
І для всіх одна Земля, як мати..."
Ми не можемо відразу зробити толерантними ні свою поведінку, ні поведінку інших людей. Однак важливий навіть один маленький крок у цьому напрямку. Тільки повага один до одного, взаєморозуміння, терпимість, дотримання рівноправності врятують світ.
Нехай кожен з нас, наша Україна завжди будуть островами толерантності для всіх жителів нашої планети Земля.
9 листопада 2022 року здобувачі освіти та педагогічні працівники Шелепуського ліцею традиційно долучилися до написання радіодиктанту національної єдності.
Акцію у 2000 році започаткувало Українське радіо задля єднання навколо української мови.
Авторкою цьогорічного тексту радіодиктанту національної єдності є українська письменниця та режисерка, членкиня Українського ПЕН Ірина Цілик, а читала його народна артистка, Герой України — Ада Роговцева.
ГоворІмо рідною українською мовою, щоб нас міг почути весь світ! Вчімо й шануймо рідну мову, бо вона - зброя й безсмертя нашої нації!
"О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним..."
За легендою Осінь – старша дочка Сонця, останньою залишила батьківський дім і стала четвертою порою року. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй: «Забирай усе моє багатство, я віддаю тобі все своє золото, будь щедрою і люди полюблять тебе». І Осінь виконує наказ Сонця кожного року, чаруючи нас своїм осіннім золотом, своєю красою надихає на творчість, дарує яскраві кольори.
Наші ліцеїсти разом з Чепурною Наталією Валеріївною, учителем образотворчого мистецтва, намагалися закарбувати всі її барви та особливий настрій на фото. Тож представляємо вашій увазі результат їх спільної діяльності.
Де б ми не були, ми завжди згадуємо свій рідний край, свою домівку, мамину пісню, батькову криницю, дідусеву казку, бабусину вишиванку - адже це символи України, наші обереги.
Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова.
Бабуся і Дідусь... Наші найрідніші...
Саме вони дарують нам любов та ніжність, служать допомогою і підтримкою, є хранителями пам'яті і традицій.
Давайте дарувати нашим найріднішим свою шану, турботу, увагу і тепло.
Алфавітний вірш
А осінь сипле листя нам до ніг,
Біль прикриває, вирви, ніби рани.
Вітрами сум жене, а на поріг
Гіркі й тривожні застеля тумани.
Ґаздиня вже зібрала урожай,
Дарів чимало, хоч було і важко.
Егей, красуне, розфарбовуй край!
Єднать в палітрі кольори не тяжко.
Жовтаві клени в сонячнім танку
Замріяні, зажурені та милі,
Ич, замовляють музику яку,
І вітру їм противитись не сила...
Їм до вподоби нині листопад,
Його дива, чарівність й насолода,
Коли дарують ніжність ліс і сад,
Любов'ю все наповнює природа.
Миттєвості осінньої краси,
Немов би не написана ще казка...
Он де-не-де ще чути голоси
Птахів, а ти послухай їх, будь ласка.
Розкажуть хай про літо і весну,
Сирени, що звучать у ріднім краї.
Тривожну звістку часом не одну.
У нас війна. Спини її! Благаєм!
Фільмуй усе, що бачиш навкруги.
Хай пам'ять закарбує їх навіки —
Ці біди, що несуть нам вороги,
Часи страшні і сліз криваві ріки...
Шурхоче листя... Зболені думки...
Ще день минув, та мрієм про майбутнє.
КрізЬ біль і страх, життєві сторінки
Юрмляться, непрості та незабутні.
Які у осені журливі нині будні...
Автор Тетяна Строкач